День  пам’яті жертв голодомору

   Щороку в четверту суботу листопада відзначається День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій.

    Політика радянського уряду не брала до уваги проблеми селян, а непомірні хлібозаготівельні плани призвели до жахливого голоду, який розпочався в 1931 році.В історію цей голод увійшов під назвою «голодомор».Йосип Сталін не бажав почути  прохання керівництва України про зниження планів хлібозаготівель.У селян не залишалося навіть посівного зерна. У мирний час у країні від голодної смерті вмирали мільйони людей. А уряд робив спроби це приховати, навіть засоби масової інформації замовчували страшні масштаби голоду.

    Інші держави пропонували допомогу Радянському Союзу, але Йосип Сталін категорично відмовлявся від усіх пропозицій. Він бажав одноосібно правити у величезній імперії. Так ,саме на імперію він прагнув перетворити Радянський Союз.

    Селяни, які чудом вижили, тепер стали слухняними, боязкими рабами системи. Настав час «приручити» інтелегенцію. Щоб досягти мети, усі засоби підходили,варто було просто оголосити цілком невинну людину «ворогом народу» - і справу вирішено! За допомогою морального тиску, тортурів, погроз примушували зізнаватися в неіснуючих злочинах. Після цього на людей чекали тортури на засланні, жахи в’язниці або навіть смертна кара.

    У той час було знищено безліч національно свідомих людей, здебільшого талановитих науковців, митців, педагогів тощо. Найбільшого розмаху репресивні заходи держави набули в 1937-1938 роках – не було ліку числу знищенних українців,колгоспників, письменників, лікарів, конструкторів…Сотні тисяч людей «оптом»проходили у фіктивних крімінальних справах.Більшість з них  так ніколи й не повернулись з таборів. Багато реабілітовано вже посмертно.

    Загалом протягом ХХ століття Україна пережила три страшні голоди: 1921-1923рр;1932-1933рр;1946-1947рр.Найбільш масовим був другий голод. За оцінками істориків, тоді загинуло майже десять мільйонів людей. Це складало близько половини населення східної та центральної України. Жахлива правда:відповідно до підрахунків істориків Україна кожного дня втрачала 25.000 чоловік, кожної години – тисячу чоловік, кожної хвилини  від голоду гинуло 17 чоловік.Науковці визначили, що середня тривалість життя населення для чоловіків складала близько 7 років, а для жінок близбко 11 років. Відлуння голодомору, на думку дослідників, наша Держава відчаває і на сучасному етапі. Зокрема, якби свого часу  вдалося уникнутиголодомору, то населення України складало б майже 100 мільйонів чоловік.

    У травні 2003 року відбулося спеціальне засідання Верховної Ради України, на якому визнано голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу. 10 листопада вперше в історії Організації Об’єднаних націй голодомор 1932-1933 років було визнано трагедією України та інших держав колишнього Радянського Союзу. Парламенти багатьох країн прийняли  резодюції та декларації, у яких голодомор в Україні визнано геноцидом і засуджено політику, що призвела до загибелі мільйонів людей у мирний час.

    При цьому уряди багатьох країн наголошують, що метою цих заяв не є зведення рахунків із минулим. Минуле вже не можна змінити, але важливо, щоб кожен усвідоми, що збереження історичної пам’яті про трагічні події допоможе уникнути повторення трагедій.